Пам'ятники Києва

Залізна леді України

На відкриття меморіалу Леонід Ілліч приїхав не з порожніми руками. Він подарував музею виконане в бронзі повторення відомої скульптури Євгена Вучетича «Перекуємо мечі на орала». Подарунок був цілком в тему. Саме Вучетич, на той час уже покійний, був ініціатором велетенського скульптурного комплексу в Києві. Тема мечів, як відомо, простяглася через його найвідоміші статуї в Волгограді і в Берліні. І ще: не всі знають, що моделлю для богатиря, перековувати мечі на орала, послужив київський богатир – олімпійський чемпіон з вільної боротьби Борис Гуревич.

В кінці того ж 1981 року проти прізвища Брежнєва в списку героїв довелося робити виправлення: йому дали четверту Золоту Зірку. Проте рік потому він помер, – і з часом Леоніда Ілліча з усіма його зірками видалили з музейного переліку. Що ж стосується самої статуї Батьківщини-матері, то офіційне ставлення до нього зазнало складний зигзаг. Не минуло й трьох місяців з дня смерті Брежнєва, як кияни, хитаючи головами, читали в газеті «Правда» фейлетон під назвою «Монумент».

У ньому не йшлося про меморіал на згадку Великої Вітчизняної – ні, звичайно! Але досить було згадки про те, як в якомусь місті вирішили «встановити скульптуру з нержавіючої сталі зростанням трохи нижче Останкінської телевежі». І про те, що цю статую в кінці кінців запропонували вважати «пам’ятником марнотратства і фанфаронства». Як водиться, по слідах фейлетону від нового генсека Андропова стали чекати оргвисновків. Але їх не було. А незабаром і сам Андропов пішов слідом за Брежнєвим, його змінив вірний брежневец Черненко і … тій же навесні творці київської «Батьківщини-матері» стали лауреатами Ленінської премії.

Related posts