Історія

Країна забутих вождів. Правителі червоної машини.

Що б пам’ятали і не забули.У кожного з нас свою думку, на те, що нам принесли Поради.Хто думає, що вони розвалили Російську Імперію, яка в той час гігантськими кроками йшла в промислову епоху, хто думає, що вони внесли рівність у населення прибравши царів, князів і гаспод.

Хоча після смерті Сталіна кожен з правителів мріяв прибрати до своїх рук всю владу і могутність, вони боролися за рівність, хоча самі жили на величезних дачах, мали гігантські квартири і нічим не відрізнялися від нинішньої олігархії. Як не крути, займаючи високі пости вони отримували всі блага цивілізації, поки народ голодам, коли в країні був продовольчий дефіцит, але навіть і в царській імперії було те, що звичайний люд ледве ледве зводив кінці з кінцями.Нижче ті, хто сформував червону машину:Володимир Ілліч Ленін(Ульянов) (1870-1924) — пролетарський революціонер-мислитель, продовжувач справи Маркса і Енгельса, організатор КПРС, засновник Російської Федерації та СРСР, автор численних праць з питань теорії і практики соціалістичної революції і побудови соціалізму.

Йосип Віссаріонович Сталін (Джугашвілі) (1879-1953) — один з керівних діячів КПРС, Радянської держави. І. в.

Сталін був учасником революції 1905-1907 р. р. в Закавказзі, активний учасник підготовки і проведення Жовтневої революції 1917 р.

З 1917 по 1922 р. він був наркомом у справах національностей, з 1922 по 1934 р. — Генеральний секретар, з 1934 р.

секретар ЦК партії. В період Великої Вітчизняної війни І. в.

Сталін був головою Державного комітету оборони, наркомом оборони, Верховним Головнокомандуючим, був одним з організаторів антигітлерівської коаліції. Разом з тим В. В.

Сталін припускав політичні помилки, грубі порушення законності. Культ особистості В. В.

Сталіна був засуджений на XX з’їзді КПРС у 1956 р. Маленков Георгій Максиміліанович (1902-1988) — політичний діяч, Герой Соціалістичної Праці (1943). У 1939-46 і 1948-53 секретар ЦК.

У 1946-53 і 1955-57 заступник голови, в 1953-55 голова Ради Міністрів СРСР, одночасно в 1955-57 міністр електростанцій СРСР. З 1957-61 на господарській роботі. Член ЦК КПРС в 1939-57, член Політбюро (Президії) ЦК у 1946-57 (кандидат у 1941-46).

Входив у найближче політичне оточення В. В. Сталіна.

Хрущов Микита Сергійович(1894-1970) — радянський державний і партійний діяч, член КПРС з 1918 р. Політпрацівник громадянської і Великої Вітчизняної воєн. З вересня 1953 р.

— Перший секретар ЦК КПРС, одночасно з 1958 по 1964 р. р. — голова Ради Міністрів СРСР.

З діяльністю Н. С. Хрущова пов’язано розвінчання культу особи Сталіна і період «відлиги» в СРСР.

У 1964 р. він був звільнений від усіх посад і перебував на пенсії.Брежнєв Леонід Ілліч(1906-1982) — з 1966 по 1982 р.

— Генеральний секретар ЦК КПРС. Учасник Великої Вітчизняної війни, де вів політичну роботу. З 1950 р.

К. І. Брежнєв – перший секретар ЦК КП Молдавії.

З червня 1957 — член Президії ЦК КПРС. З травня 1960 р. К.

І. Брежнєв обраний головою Президії Верховної Ради СРСР, перебував на цій посаді до червня 1964, одночасно з червня 1963 — секретар ЦК КПРС.На жовтневому пленумі ЦК у 1964 році він був обраний Першим секретарем ЦК КПРС.

У 1966 р. 23-й з’їзд КПРС відновив посаду Генерального секретаря ЦК КПРС, пленумом ЦК КПРС їм був обраний Леонід Ілліч Брежнєв. У 1977 р.

знову зайняв дожность голови Президії Верховної Ради СРСР.Правління Брежнєва називають епохою застою.Андропов Юрій Володимирович (1914-1984) — радянський державний і партійний діяч.

З 1982 по 1984 р. — Генеральний секретар ЦК КПРС, член Політбюро ЦК КПРС.З 1973 по 1982 рік — голова Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР з 1967, генерал армії, Герой Соціалістичної Праці (1974).

У 1938-40 1-й секретар Ярославського обкому ВЛКСМ, в 1940-1944 1-й секретар ЦК ЛКСМ Карелії. У 1944-47 2-й секретар Петрозаводського міськкому, у 1947-51 2-й секретар ЦК КП Карелії. У 1951-53 в апараті ЦК КПРС.

У 1953-57 посол СРСР у ВНР. У 1957-1967 завідувач відділом ЦК КПРС. Член ЦК КПРС з 1961.

У 1962-67 секретар ЦК КПРС. Кандидат в члени Політбюро ЦК КПРС у 1967-73. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го, 6-10-го скликань.

У 1983-1984 — Голова Президії Верховної Ради СРСР.Черненко Костянтин Устинович (1911-1985) — радянський партійний і державний діяч, Генеральний секретар ЦК КПРС з 1984 по 1985 р., Герой Соціалістичної Праці (1976).

У 1941-43 секретар Красноярського крайкому партії. В 1945-48 секретар Пензенського обкому партії. В 1948-56 в апараті ЦК КП Молдавії.

У 1956-1960 працює в апараті ЦК КПРС. У 1960-65 начальник Секретаріату Президії Верховної Ради СРСР. З 1965 зав.

відділом ЦК КПРС. Кандидат в члени ЦК КПРС у 1966-71. Член ЦК КПРС з 1971.

У 1976-1984 секретар ЦК КПРС. Депутат Верховної Ради СРСР 7-11-го скликань.Горбачов Михайло Сергійович (р.

1931) — з 1985 по 1991 р. р. — Генеральний Секретар ЦК КПРС.

Один з ініціаторів Перебудови.З 1955 по 1966 займається комсомольської діяльністю в Ставрополі. В 1966-1970 р.

р. — Перший секретар Ставропольського міськкому, у 1970-78 — 1-й секретар Ставропольського крайкому КПРС. У 1978 обирається секретарем ЦК КПРС.

В 1979 році — кандидат у члени Політбюро, з 1980 по 1991 — член Політбюро ЦК КПРС. У березні 1990 р. на Третьому з’їзді народних депутатів СРСР був обраний Президентом СРСР.
25 грудня 1991 р. після Біловезької Угоди пішов у відставку.