Історія

“Полювання на Сталіна” – Справа Останнього Ассасина

Складно сказати, правда це чи вигадка, але історія звучить цікаво, таємниче, деколи смішно, а іноді…

, втім, кожен вирішить для себе сам…

В іншому, ходять чутки, що коли ця інформація дійшла до Хрущова, він злякався по-справжньому.У 1952 році, в гулагу з’явився дивний тип..

. Не будучи спочатку “радянським”, від місцевих він відзначався винятковою балакучістю і, здавалося, поспішав повідомити своїх сусідів по бараку новини, за які його можна розстріляти не один раз, а декілька.У довершенні, так сказати, до сюжетної лінії наш герой мав, до того ж, екзотичну зовнішність.

Звали його Григор Мамур-Фатими. І він ні від кого не приховував, що є одним з посланників ордена вбивць – асасинів, прибув з однієї з країн для ліквідації кількох десятків вищих партпрацівників СРСР.Укладені захоплено слухали його розповіді.

Ну а ті, кому було “положено”, записували і відправляли тим, кому “треба”. Секта асасинів існувала з 11 століття. Чому називають саме сектою, сказати складно.

Правильніше їх було б назвати орденом, незважаючи на те, що вони відкололися від однієї з релігій.В різний час їх жертвами були різні високопоставлені чиновники або воїни – еміри, хрестоносці, султан. Один час під їх контролем було кілька міст, у яких вони встановили жорстку диктатуру, стерши відмінності між багатими і бідними.

В якійсь мірі їх вважають, якщо можна сказати, першими комуністами. Втім, їх комуна, як і сам орден був знищений в 13 столітті монголами.Далі, якщо вони й існували, то, скажімо так, в “тіні”.

Наш герой був вірменином, правда, прибув він, дійсно з Єгипту. В ті часи СРСР підтримав створення держави Ізраїль, тому Григор цілком міг бути яким-небудь месником. Його історія спочатку викликала інтерес у працівників НКВС.

Познайомившись із ним ближче, представники “кривавих” спецслужб були розчаровані. Григору на момент його розповідей, було вже 53 або більше років. В гулаг він потрапив за те, що після прибуття на постійне місце проживання в СРСР, тут же зайнявся критикою всього і вся.

Потім сходив у посольство Єгипту і “передав наклепницьку інформацію” про те, що відбувалося в СРСР.Вивчивши його життєвий шлях від і до, оперативники дізналися, що Григор працював майже все життя бухгалтером. Іншим джерелом коштів для існування було написання еротичних оповідань.

Причетність до ордену асасинів, як і сам орден, виявити не вдалося. Проте, в свій час Григор був пацієнтом психіатричної лікарні – майже відразу після суду він заявляв, що є халіфом усіх мусульман.Однак, йому не вдалося в цьому переконати лікарів, які і повернули його назад у табір.

Ця історія мала продовження вже в 1954 році, коли дійшла до Хрущова і Маленкова.Хрущов, дізнавшись, що, в тому числі і на нього, можливо, полюють ассасини, доручив голові КДБ Сєрову терміново розібратися в цьому питанні.Потужний апарат по збору інформації запрацював на повну силу, в результаті чого останні сліди асасинів були знайдені з датою аж від 19 століття.

Однак, на момент 1954 року ніяких явних слідів виявлено не було.На тому історія й закінчилася.Виписка зі звіту про виконану роботу:”Перевіркою показань Мамур-Фатими було встановлено, що за національністю він вірменин, походить із родини торговця, прибув в СРСР по репатріації.

Халіфат фатімідів існував в Єгипті до 1516 року, після чого був створений османський халіфат, який у 1924 році ліквідовано. В XI столітті в Сирії і Єгипті справді існувала секта вбивць “Асасин”, яка використовувалася султанами зазначених країн для усунення неугодних осіб або захоплення влади. У XIX столітті організація “Асасин” була розгромлена.
Відомостей про існування “Асасин” в даний час немає”.На жаль, подальша доля останнього ассасина, Григора Мамура-Фатими, невідома.