Історія

ПРО ТАБОРИ СМЕРТІ І СПОТВОРЕННІ ІСТОРІЇ

Будь-які історичні факти можна спаплюжити. Деколи мораль і політика протилежні. Наприклад, можна сказати, що Освенцим звільняли Українці, як це зробили в Польщі чи, що його взагалі не звільняли, тому що всі есесівці покинули табір перед тим як війська СРСР увійшли в нього.

Читаючи книгу “Іскра життя” Е. М. Ремарк, я відстежувала інформацію про участь СРСР та інших військ у війні.

У книзі табір смерті звільнили американці, вони дали людям їжу, чисті рушники, одяг, ковдри, ліжка, подушки. Про війська СРСР написано, що вони йдуть на Берлін. Один есесівець у книзі каже, що скоро американці захоплять табір, а вони демократи, тому з ними жорстокі не будуть.

Росіяни? А росіяни звідси далеко, вони йдуть на Берлін. Так от я уявляю з якою злістю, через зруйновану батьківщину, вбитих рідних,заходячи по дорозі до табору смерті і бачачи весь жах ми йшли на Берлін. І добре, що саме ми зайшли до нього, це складніше зіпсувати в історії.

А ТЕПЕР ПРО МОРАЛЬ. Гітлерівці всіма способами принижували людей, намагаючись підняти арійську націю, з полоненими поводилися гірше, ніж з тваринами, навіть люди починали відчувати себе худобою, у них зникала воля. Це з справжніх свідчень эссесовца: “Рейхсферрер СС сподівався, що собак можна натренувати так, щоб вони завжди оточували в’язнів, як отару овець, і таким чином пагони стали б справою не можливим.
Але всі спроби домогтися цього зазнали краху, адже люди не худоба”. Собаки не вели себе з ув’язненими, як з худобою, навіть всупереч постійним тренуванням”.