Расизм, джерела і політика.
Автор – Віктор Пепелов. Ми живемо у вік інформації. Рішення президентів та інших політиків за секунди стають відомими всій Земній Кулі.
Нащадки вивчатимуть нас по твіттеру. Але так само швидко і розлітається компромат. Навіть кинуті десятиліттями тому слова можуть коштувати політику кар’єри, особливо в Америці.
Але ще в XIX ст., коли інформацію передавали крихітними повідомленнями по телеграфних проводах, фотоапарати знімали з гуркотом і тріском, а обчислювальна техніка обмежувалася арифмометрами, сильні світу цього могли говорити різні речі, не побоюючись бути спійманими. Ось неприємне расистська заява кайзера Німеччини Вільгельма: «Я зроблю все, що в моїй владі, щоб підтримати спокій в Європі й захистити тил Росії, так щоб ніхто не міг перешкодити твоїм дій на Далекому Сході.
Бо безсумнівно, що для Росії великої завданням майбутнього є справа цивілізації Азіатського материка і захисту Європи від вторгнення великої жовтої раси. В цій справі я завжди буду по мірі сил своїх твоїм помічником» Німецький монарх написав це повідомлення Миколі II в дні Сімоносекского договору. Тоді, після тріумфального розгрому Китаю Японською імперією, Західні країни зрозуміли, що на Далекому Сході з’явилося потужне сучасне держава.
А ось інша заява кайзера: «Його Величність Султан і 300 мільйонів мусульман світу, розсіяних по всьому світу, і почитали його як свого Халіфа, можуть бути повністю впевненими в тому, що Німецький імператор є і у всі часи залишиться їх іншому» Ці слова правитель Другого Рейху виголосив в оточення турків у стародавньому місті Дамаску…
А ось третя цитата. Для повноти. «Зі свого боку, я від усього серця вітаю тебе з перемогою Комарова, яка викликала тут і в усій нашій армії почуття жвавого задоволення.
Можу тебе запевнити, що симпатії всіх моїх товаришів на боці військ, які борються за тебе, і я, як російський офіцер, бажаю, що б перемога завжди супроводжувала знамена царя; я шкодую, що не можу послужити їм особисто і своєю кров’ю!» Це лист Вільгельм II ще принцом направив Олександру III, дізнавшись про успіхи Російської Імперії під час «Великої гри» в центральній Азії. Складно уявити розміри скандалу, якщо подібні заяви були сказані в наші дні. Навіть за приватними словами політиків стежать уважні інсайдери.
Наприкінці Першої Світової Війни в Німеччині спалахнула революція. Вільгельм II зрікся престолу. На дозвіллі колишній правитель могутньої держави почав листуватися з хлопчиком.
Про це дізналася мама дитини. Тоді Віллі запросив жінку в гості, і вони вже через кілька місяців розписалися, а той самий хлопчина став прийомним сином опального монарха. Такі справи.