Історія

Україна отримала Крим за примхою Хрущова

Так сталося, що в 1954 р. Крим перейшов зі складу РРФСР до складу України, вірніше сказати, що його просто подарували. А саме це зробив М.

С. Хрущов. Досі в архівах президента РФ зберігається протокол № 49 засідання Президії ЦК КПРС від 25 січня 1954 р.

, на якому 11-м пунктом у порядку денному стояло питання про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР. Головував на засіданні Р. М.

Маленков. Хто доповідав, та й доповідали його взагалі – в протоколі не зазначено.Очевидці свідчать, що рішення готувалося і приймалося під сильним тиском захопилася цією ідеєю Н.

С. Хрущова.5 лютого 1954 р.

рішення, прийняте керівною верхівкою КПРС, було юридично оформлено Постановою Президії Верховної Ради РРФСР «ПРО передачу Кримської області із складу РРФСР до складу Української РСР», в якому всього три рядки: «Враховуючи спільність економіки, територіальну близькість і тісні господарські та культурні зв’язки між Кримською областю і Українською РСР, Президія Верховної Ради РРФСР постановляє: Передати Кримську область зі складу РРФСР до складу Української РСР.Ця постанова внести на затвердження Президії Верховної Ради СРСР», і буквально через два тижні 19 лютого 1954 р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла Указ про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР.

Виділяється версія того, що ця передача була приурочена до річниці, а саме до 300-річчя добровільного приєднання України до Росії. І заради цього заходу керівники КПРС вирішили віддячити Україну за ці три століття «дружби та любові» братніх народів.Слідуючи цій логіці, можна припустити, що при розвалі СРСР потрібно було віддавати Грузії, Вірменії, Таджикистану, прибалтійським країнам і іншим союзним державам, споконвічно російські території.

Так сказати, в подяку. І залишилася б від Росії одна Москва. А Урал був би, наприклад, частиною і без того величезної території Казахстану.

Назвати цей вчинок дурним не можна, адже все ж його здійснювали найсвітліші голови СРСР, але в ньому була якась особиста вигода Секретаря ЦК. А яка, невідомо. Адже якби Сталін дожив до 1954р.

те передачі Криму не було. Але, якщо б це повинно було статися, то моя курсова робота називалася – «Крим: спірна територія Росії і Грузії, геополітична характеристика». Але цього не сталося, а Крим подарували Україні.

Закон про передачу Криму був створений в поспіху і невизначеності, але ж він був прийнятий. Значить, все це було зроблено дійсно «в подарунок», але, швидше всього російського народу.І начебто все зрозуміло, але залишається одне «АЛЕ», була взагалі зрозуміла і виражена воля Російської Федерації, на передачу Криму.

Можливий і той факт, що Президія Верховної Ради РФ, і сам Верховна Рада не мали юридичного права змінювати або давати згоду на зміну території РРФСР, але дали. При аналізі конституційних норм ми з неминучістю повинні прийти до висновку про те, що не тільки Президія Верховного Ради Російської Федерації, але навіть і сам Верховна Рада не своєчасно, ні тим більше заднім числом не мав юридичного права змінювати або давати згоду на зміну території РРФСР.Єдиний спосіб отримання згоди РРФСР на зміну її території – референдум громадян.

І пункт «г» ст. 33 Конституції Російської Федерації наділяв Президія Верховної Ради правом проводити всенародне опитування (референдум). Однак 1954 році це зроблено не було.

Така ситуація стала можливою лише в атмосфері правового нігілізму, коли примха партійних чиновників, а тим більше вождів КПРС була вище законів, вище Конституції. Ігнорування в 1954 р. уроків історії, національних почуттів і традицій, геополітичних аксіом стало однією з причин драми 90-х рр.
Підписуйтесь на наш канал, заходьте на сайт “Нотатки на манжетах”, діліться в соціальних мережах, дізнавайтеся все саме нове й цікаве.