Захворіли, похід до лікарів. Особистий досвід.

А як добре все починалося. Ми поїхали на велосипедах, ну думаємо, спорт, в найближче село за коров’ячим молоком. У наших знайомих своє господарство.

У цей момент перебуваючи у відпустці, вирішили діток своїх напоїти молоком і підняти так сказати імунітет. Коли поверталися, то потрапили під дощ і мені доводилося якось то і справа прикривати собі горло і груди, щоб менше задувало. Погодка як раз почала псуватися після спеки в 32 градуси і змінилася на 19-20.

28 червня вночі я відчула біль у горлі. При ковтанні відчувався біль у вухах. Я трепетно ставлюся до здоров’ю, не полінувалася і пішла навела соду і сіль і прополоскала.

На ранок вуха відчувалися менше. Але з’явилася перш і сухий кашель. Так я полоскала горло і брала анаферон тиждень.

Через тиждень вирішили звернутися до місцевих лікарів в Рязанській області, найближча поліклініка за 20 км, лікарня за 40 км. В поліклініці лікар оглянув, хрипів немає, а сухий кашель лікувати призначив сиропом. Ну думаю купимо ліки і мені буде ставати краще.

Поліпшення як мені здавалося з’явилися на наступний день, але через день знову стало погано. У підсумку, коли ми вже поверталися до себе, у мене пропав апетит, серце калатало при навантаженні і навіть просто коли стоїш. Хотілося сісти обов’язково, щоб зняти симптом.

Ми заїхали в ЦРЛ, прям відразу по дорозі додому, простояли 2 години, чекали терапевта, т. к. люди на швидкій в першу чергу.

Мене кидало в піт, з’явився ніби-тремор. Нас ніхто не брав, чоловік ходив 3 рази обурювався на персонал. Всі чекають, старий дідусь, милий кульбаба лежав на каталці годину, привезли на швидкій, терапевт підходить і запитує, йти зможете, він встає ледве, ніхто не допомагає, не поспішає.

Інший дідусь сидів на кушетці, втомився чекати і ліг спати. Нікому немає до хворих справи. Так от, якщо вони не встигають, то розширили б свій штат співробітників, а залишається в черзі “померти і не встати”.

Хлопець на каталці в крові з травмою голови теж годину лежав. Немає метушні як нам показували “911” або серіал про “скліф”, люди навіть з важкою травмою просто лежать на каталці в коридорі.Я від усієї цієї ситуації отримала порцію адреналіну в кров, не від удовольсьвия, а від страху, і саме він мене врятував і не дав впасти там в непритомність.

Нас нарешті прийняли і виписали ліки за схемою. Ложить не стали, але я вже і на госпіталізацію була згодна. Лікар здалася грамотна жінка.

В легенях чисто, але п’ємо антибіотик тепер. Мене це надихнуло і ми попрямували за черговою порцією ліків. Аптеки завжди будуть затребувані, ось де бізнес, головне на підробку препарату не наткнутися!За 2 дня прийняття антибіотика я відчула поліпшення, кашель став менше, але в вухах дзвеніло вранці і закладало.

Не відкладаючи в довгий ящик, я пішла в понеділок в кабінет невідкладної допомоги, мені ж на роботу виходити, а я не в змозі. Прийшла оформити лікарняний, лікар на прийомі запитав, слухав мене лікар црл, після чого вже у ЛОРа я дізналася, що він написав мені бронхіт, це не слухаючи мене. Ну а в кабінеті у ЛОРа – двосторонній отит і євстахіїт, продовжую лікування антибіотиком.

Продовжую лікуватися, то був понеділок, в інші дні стала відчувати слабкість при кожній фізичному навантаженні. Якщо лежу на ліжку, мені нормально, встаю, даленіє на потилицю, вуха і таке відчуття, що серце прям намагається з останніх сил, ну відчуття не з приємних. Хочеться швидше лягти і розслабитися.

У четвер вранці я вирішила знову відвідати кабінет невідкладної допомоги, оскільки слабкість мене здолала, вуха закладало коли встаєш.Я розповіла доктор знову всю історію, у кого була, що призначали, що в мене задишка, закладання вух, слабкість. Ну якщо такі симптоми, то госпіталізуватися, сказала лікар.

Я вже готова лягти, мені б хоч просунутися і відчувати себе краще, а то в цьому процесі тільки слабкість і т. п. В підсумку, зробили на місці ЕКГ (нормально), послухали легкі (чисто), горло (вже не червоне), пролестали всю мою карту, розвели руками, написали консультація кардіолога, ендокринолога, невролога.

А напрямки, кажу, дасте? Ні, у терапевта свого візьмете. Кров здасте, тепер по запису на 26 липня. Тобто коли мені треба буде здавати кров, вона вже буде не інформативна.

Уявіть, кров на кінець місяця, а вболіваю я зараз. Я записана на 12 липня до терапевта з лікарняним, сьогодні, 11 липня, всі направлення до лікарів я отримаю завтра, але щоб до них записатися, це ще через місяць потраплю. А як бути зараз? У лікарню не кладуть, кажуть, ні з нашого боку нічого, а обстежитися вийти у інших фахівців, якщо пощастить, тільки через місяць.

Немає в нашій країні системи в області медицини, яка зможе обстежити людину або проконсультувати хоча б, вже аналізи відразу зробити, дослідження відразу провести. А то людина хворіє,почуває себе погано, ледве ноги волочить, а йому навіть кров на кінець місяця. Ну я повернулася в кабінет до терапевта, попросила можна зробити термінову кров і мені без розмов зробили терміновий (cito).

І не звинувачую лікарів працюють в нашій поліклініці, вони самі розводять руками. Немає системи, щоб людину обстежити відразу з невідкладної допомоги. А хоча б елементарно, лабораторний кабінет, де відразу досліджують кров.

Просто хочеться порядку в наданні допомоги. Живемо в 21 столітті, і навіть надії, що тобі допоможуть немає. Ось відправили мене додому.
Приїхала, лежу і лікуюся.