Слов’янська сова. Темна сторона “угу” і “чуфыр”

У цій статті ми поринемо в темні уявлення слов’ян про пернатих кішках. Дізнаємося, як за допомогою однієї сови вилікувати ревматизм і алкоголізм, і після загриміти в психлікарню. Погнали.

Походження сови, пугача і сича пояснювали в численних народних легендах. У польській легендою Бог перетворив людину в філіна за те, що той їв скоромне в пост. У болгарській легендою філін і сова були братом і сестрою, які не принесли води вмираючої матері, за що та прокляла їх: «Щоб ви бачили, не чули, які ви є».

В результаті, сова вдень не бачить, але чує, а пугач вночі бачить, але не чує. В іншому варіанті мати прокляла дітей: «Нехай чують, хай кують, але не вбачається». І діти стали пугач і зозулею.

Зозуля весь день кличе брата-пугача, але йому покарання не судилося зустрітися з сестрою. У Білорусії у птахів перетворювалися не діти, а мати, – вона з горя вилетіла у вікно і стала зозулею. У сербів побутувала легенда, згідно з якою сич був ангелом.

Одного разу Бог відправив його за живою водою, але той так і не повернувся, за що Всевишній перетворив ангела у сича.Таких птахів, як сич, сова і пугач слов’яни сприймали як провісників нещастя або його причину. Ймовірно, вплив тут надав нічний спосіб життя цього сімейства.

А ніч завжди пов’язується зі смертю, приходом нечисті і владою демонічних сил.Тому, коли сова кружляла над будинком, двором, стукала у вікно, або літала перед ним, сідала на дах або пічну трубу, залітала у стодолу, – це вважалося предвестьем смерті одного з мешканців будинку. Дозвольте достучатьсяСидящая на дереві сова – обіцяла болгарському подорожньому невдачу.

І цілком зрозуміло, чому…

Чехи в діалектах називають сову smrtonoška, що буквально можна перекласти як ‘несуча смерть’. Вносить свій внесок у скарбничку зловісного способу і «райський» голосок цих птахів. Крики сов описують як уїдливе хихикання, жалібне пхикання, як стогін, виття і хай і голосіння – типові звуки виконавців української естради.

Оооооооооо, батарейкаУ багатьох слов’ян існували стійкі вирази, пов’язані з совиными криками. У українців: «Сич господаря виживає». У болгар: «Щоб тобі пугач на трубі закричав».

У поляків: «Сова на даху ниє, хтось, мабуть, незабаром помре». Українани північних регіонів пов’язували крик сови не лише зі смертю, а й з пожежею. У Ярославській області говорили, що сова з’являється в селищі не перед добром, а перед пожежами або перед смертю людей.

У Вологодській області крик сови або філіна, які прилетіли в село днем віщує пожежу або смерть.У південнослов’янських народів сова іноді передрікала не тільки смерть, але і була рознощиком таких хвороб, як тиф і круп. Серби брали сов через хворобу, літаючі по ночах у вигляді птахів.

Якщо в будинку, біля якого кричала сова, траплялася смерть, то вважали, що за нею прийде і інше нещастя. Але вбивати сов заборонялося з побоювання розгнівати хвороби, які в ній мешкають. У деяких повір’ях сову, сича і філіна пов’язували з душами померлих, в основному душами маленьких дітей.

У Полтавській області існувала заборона ховати на кладовищі нехрещених дітей, тому що люди вірили, що після поховання тіла душу такої дитини перейде у пугача. Особисто мені шкодливих шестирічок, які задумали чергову капость, нагадують сичі. Не в образу сычам, звичайно.

Полякам теж відомі повір’я про совиному вигляді душ нехрещених дітей. А лужичани вірили, що всі душі мають вигляд сови. Поляки вважали, що кричить вночі сова, скликає душі померлих.

Серби забороняли слухати дітям крики сови, щоб вони не втратили матері або не померли самі, тому що серби сприймали сову як злого духа, здатного виманити і занапастити дитину. Сова, сич та сова часто наділялися демонічними властивостями. У поляків міста Сандомир існує повір’я, що сова сталася від чорта, тому вона не виносить денного світла і живе вічно.

В інших районах Польщі та Білорусії в сов бачать диявольське поріддя, втілення полуптиц-получертей, сміються над шкодою, яку завдають людям відьми. У Польщі та Герцеговині за деякими повір’ями самі відьми можуть обертатися совами і филинами. У білоруській дитячій пісеньці сова виступає метафорою відьми: «Пішла сова до лісу, / Полетіла до біса.

/ Совушку зловили, / Як відьму пов’язали», – важке було дитинство у білоруських дітей. Також у білорусів відоме прислів’я: «Сова не народить сокола, а такого ж риса як сама». Вона знаходить відповідність у українській, але вже без містичного відтінку: «Свиня не народить бобра, а сова не висиджує орла».

За сербським повір’ями, сич став боговідступником і завів дружбу з чортами і нечистою силою, водив їх вночі по селу і вказував людей, яким слід було заподіяти зло. Стомлений демонБолгары вважали сову подружкою всіх злих духів. А філіна вони називали бухъл, що також служило позначенням якогось страховиська, яким лякали дітей: «Мовчи, а то прийде бухълът (бука) і забере тебе».

Десь образилася одна сова Гаррі Поттера. І так, у болгарських дітей теж було важке дитинство. У деяких регіонах, зокрема у українців і поляків, сова вважалася берегинею скарбів.

У Польщі вірили, що сови охороняють скарби – це душі колишніх власників нині безхазяйного майна. У Білорусії вважали, що сова знала місце зростання містичної розрив-трави, отпирающей будь-які замки.Будучи хижими птахами, сова, сич і пугач наділялися отвращающими властивостями.

Кігті філіна використовували як амулет, що захищає від чаклунства. Лужичани вважали, що можна відвести від будинку хвороби, прибивши до дверей вбиту сову, що суперечить іншим слов’янським повір’ям, про те, що сову вбивати не можна. Використовувалися птиці і в народній медицині.

Простіше сказати, що в ній не використовувалося. У білорусів м’ясом сови лікували хворих на туберкульоз. Поляки обкладали пір’ям сови хворі суглоби і поперек.

Серби обкурювали пір’ям сича хворих ангіною дітей, а серце самки сича використовували для лікування інших хвороб. А у Віленському краї мозком сови лікували алкоголізм: розмішували його в горілці чи воді і давали п’яниці. Цей останній спосіб особливо радує.

Лікувати пияцтво совиными мізками все одно що прати труси ультразвуком – марно, але пафосно. Або народні лікарі сподівалися, що алкаш, отримавши совині мізки замість зниклих своїх, одумається і знайде роботу? Так багато питань і так мало відповідей. З совою і пугач пов’язані погодні прикмети.

У деяких болгар крик пугача віщував негоду, а у гуцулів пугачів крик “пугу”, навпаки, обіцяв хорошу погоду. Хорвати вірили, що якщо сич прилетить під дах будинку, настане негода. У українців крик сови й пугача міг провіщати водопілля.

Сербам сич передбачав врожай у новому році: якщо сич навесні кричав в густому лісі, значить, рік буде врожайним, а якщо на самотній горі – то голодним. І, наостанок, прислів’я дня: “Бий сову про сосну іль сосну про сову, — все сові, не сосні буде боляче”. Ось це ти звичайно филосОфНа цьому все.

Став лайк. Підписуйся на канал. Не бий сову об сосну.